Методи розвитку критичного мислення школярів у психолого-педагогічній скарбничці класного керівника

Тютенко Наталія Андріївна,

вчитель Пастирської загальноосвітньої

школи  І-ІІІ ступенів Смілянської

районної державної адміністрації

Методи розвитку критичного мислення школярів

у психолого-педагогічній скарбничці класного керівника

Робота присвячена питанню використання технології розвитку критичного мислення школярів у практиці роботи класного керівника. Учитель   описує методи, які можна використовувати у виховній роботі з дітьми для формування у них критичного мислення.  

Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб розвивати в них критичний спосіб мислення.

                                                                                                           Д. Дьюї

Кожен класний керівник прагне виховати своїх учнів справжніми особистостями, які самостійно мислять, мають про все власну точку зору, уміють її відстоювати, наводити переконливі аргументи. 

Здатність людини аналізувати та давати оцінку певній інформації; усвідомлювати і зіставляти безліч точок зору; логічно будувати свої думки, висувати тези та аргументувати їх; здатність мислити мобільно; бути відкритим до сприйняття думок інших і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції  у психології має назву «критичне мислення».

Критично мислити – це не значить обов’язково критикувати, відкидати, заперечувати, негативно оцінювати. Орієнтація на критичне мислення передбачає передовсім несприйняття будь-якої думки або оцінки «на віру»: кожен учень, не беручи до уваги авторитетів, має сформувати свою думку про те чи інше явище, тобто виробити власні переконання. Людина, що мислить критично, менше піддається психологічному впливові та має більш захищену систему поглядів.

Сформувати навички критичного мислення у школярів допомагає спеціальна педагогічна технологія, яку можна застосовувати як під час навчання школярів, так і у виховній роботі.

Технологія розвитку критичного мислення школярів включає методи, прийоми та форми роботи, які сприяють вихованню самостійності та незалежності мислення учнів. Використання цієї технології дозволяє виробити в школярів певні аналітичні навички: вміння «бачити» проблему, яку необхідно розв’язати; зважено, вдумливо розглядати  різні, а часом і протилежні, підходи і розуміння проблеми з метою прийняття власного обгрунтованого рішення Ці навички розвиваються за допомогою специфічних методів.

Наприклад.

Метод «Переконуючий лист»

Цей метод спрямований на формування в учнів критичного мислення: вміння займати певну позицію в суперечливому питанні, переконувати,  наводити необхідні аргументи. Написання клопотань (переконуючих листів) – важливий інструмент у викладі та відстоюванні власної точки зору.

Класний керівник може запропонувати учням розглянути на класній годині тему «Як написати лист для переконання».

Фрагмент класної години «Як написати лист для переконання».

Класний керівник. Сьогоднішня наша діяльність на класній годині присвячена формуванню вмінь, що будуть використовуватися вами протягом усього життя. Часто ми бачимо ситуації, які нам не подобаються, і в нас виникає запитання: що ми можемо зробити, щоб змінити цю ситуацію? Недостатньо просто жалітися один одному. Більш ефективним є звернення до компетентної особи, яка має достатньо влади, щоб змінити цю ситуацію. Якщо ми поговоримо з нею переконливо, то, можливо, це принесе нам певну користь. Проте найкраще – написати переконливого листа, оскільки, коли людина пише, у неї   є більше можливостей  обдумати і логічно викласти аргументи.

Я пропоную вам ознайомитися з листом, який був написаний з метою переконання. Я хочу, щоб ви попрацювали в парах. Будь ласка, прочитайте цей лист та висловіть свою думку, що зробило його ефективним. Я кажу ефективним, тому що  лист досягнув результату, якого прагнув учень, який його написав.

Учитель роздає копії листа учням, які працюють у парах. На виконання завдання  відводиться 5 – 6 хвилин.

Лист

«Шановна пані директор!

Я пишу Вам, бо вважаю, що учні не повинні носити шкільну форму. Я знаю, що ця вимога обумовлена важливими причинами. Наприклад, дехто вважає, що це зменшує конкуренцію між учнями, оскільки ніхто з них не матиме одяг, кращий за інших. Також учителі гадають, що, коли учні носять форму, вони менше думають про одяг і більше про навчання.

Однак люди, які наводять ці аргументи, є дорослими, тому не можуть знати, що учні думають насправді. Це правда, що учні порівнюють себе з іншими. Ми знаємо, що є люди, які мають краще волосся чи гарнішу усмішку або краще співають. Це їхня обдарованість. Проте, якщо нам дозволять носити одяг, котрий відображає наші особисті смаки, ми зможемо виявити свою індивідуальність.

Кожного дня, коли я збираюсь до школи й одягаю шкільну форму, я відчуваю себе трохи роботом. А вважається, що школа цінує нашу різноманітність і здатність до самореалізації.  Чому ми не повинні мати можливість самовиражатись у одязі? Деякі учні мають гарний вигляд у своїй формі, але інші мають вади, які хотіли  б приховати. Чи маємо ми право зробити це?

Я дуже сподіваюсь, що Ви сприймете цього листа серйозно. І я знаю, що говорю від імені більшості учнів, коли стверджую, що ми були б вдячні за можливість хоча би спробувати не носити шкільної форми. Ви маєте створити комітет, що дасть оцінку цьому експерименту і зробить висновок, чи справді носіння особистих речей змінить шкільну атмосферу на гірше.

                                                                                            Щиро Ваш,

учень 8-го класу

Алгоритм використання методу «Переконуючий лист»

Крок 1: Учитель оголошує тему та мету класної години, наголошує на важливості для учнів навчитися складати переконливі листи.

Крок 2. Учитель пропонує учням у парах прочитати листа, якого він підготував заздалегідь. Учні читають та проводять «мозковий штурм», виділяючи перелік ознак, які роблять лист ефективним.

Крок 3. Учні діляться  своїми переліками ознак переконуючого листа з учителем. Учитель записує їх на дошці, щоб усі могли побачити.

Крок 4. Учитель просить учнів подивитися на лист вдруге та виокремити його складові: мету написання листа, аргументи, які наводить автор листа та докази на їх підтримку.  

Крок 5. Учитель просить учнів дати оцінку всім складовим листа та зробити висновок: чому автор листа зумів переконати  директора школи.

Крок 6. Учитель підсумовує основні моменти, яких навчилися учні, працюючи з переконуючим листом.

Крок 7. Тепер учитель наводить учням приклад реальної проблеми, про яку вони мають написати. Учні спершу міркують про адресата, потім їм дається перелік запитань на допомогу у плануванні їхніх листів:

·        У чому полягає проблема?

·        Яке рішення ви пропонуєте?

·        Хто може здійснити це рішення?

Крок 8. Учні у парах складають переконливого листа.

Дискусія

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми – і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. Дискусія навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії учні готуються заздалегідь: ознайомлюються з етапами, добирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

За оцінкою педагогів, технологія має колосальну силу впливу:

• створює найсильніше поле емоційного зараження, в яке попадає дитина й у якому щоразу здобуває досвід емоційних переживань;
• центрує увагу дітей на соціальному значенні, допомагає осмислювати соціально-культурну цінність власної діяльності з більш широких позицій «людської значимості»;
• реальна взаємодія дитини в ході групової діяльності з конкретним об'єктом світу підкріплюється високою задоволеністю в силу того, що для підлітків украй важливі товариство, спілкування, дружні зв'язки, почуття «своєї» групи, де тільки вони і здатні відчувати своє «я» серед інших і усвідомлювати себе як якусь індивідуальність;
• формуються вміння дітей взаємодіяти з людьми та впливати на оточуючі об'єкти дійсності.

Метод «Павутинка» дискусії»

Організувати дискусію класному керівнику допоможе використання методу «Павутинка дискусії». Взаємодія під час даного виду діяльності відбувається в парах і в групах із чотирьох учнів.

Приклад застосування методу «Павутинка дискусії».

Крок 1. Учителю необхідно підготувати бінарне запитання. Бінарне запитання – це таке запитання, на яке можна дати дві відповіді, тобто або «так», або «ні», підкріпивши свою відповідь аргументами. Наприклад, як бінарне запитання для обговорення можна взяти таке: «Чи варто у школі запроваджувати шкільну форму?»

Крок 2. Учитель просить учнів об’єднатися у пари і підготувати таблицю «Павутинка дискусії». Парам дається до 5 хвилин, щоб продумати та записати по три аргументи на підтримку кожної позиції («так» і «ні»)

Крок 3. Кожна пара учнів об’єднується з іншою парою. Вони розглядають ті відповіді, які дали на підтримку обох сторін з цього запитання і роблять доповнення до своїх списків.

Крок 4. Чотири учні обговорюють це питання, поки не дійдуть якогось висновку. Тобто у своїй четвірці учні досягають згоди стосовно певної позиції з цього запитання та фіксують ті аргументи, які підкріплюють дану позицію. Свою позицію вони записують у комірку «Висновок» унизу таблиці «Павутинка дискусії».

Наприклад. Висновок (можливий)

На нашу думку, шкільну форму не портібно запроваджувати, оскільки вона не дасть змоги виявити  нам  свою індивідуальність.

Крок 5. Учитель викликає кілька четвірок і просить їх стисло повідомити свою позицію й аргументи на її підтримку. Учитель може запропонувати групам провести дискусію одна з одною, якщо виявиться, що вони зайняли різні позиції з цього суперечливого питання.

Отже, розвиваючи критичне мислення у школярів, класний керівник вчить своїх вихованців шукати шляхи вирішення проблеми замість намагання уникнути її розв’язання. Розвиває вміння знаходити та інтерпретувати джерела інформації, аналізувати чужі та формулювати власні аргументи, робити висновки.

Наявність критичного мислення свідчить про високий рівень сформованості    особистості людини, якою неможливо маніпулювати, яка має власні переконання і вміє їх відстоювати. 

Література

1. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сущенко І.М. Критичне мислення: як цьому навчати. Науково-методичний посібник / За наук.ред. О.І.Пометун ­ – Харків 2007. – 190 с.
2. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А. та ін. ; наук. ред О.І.Пометун. – К.: Вид-во «Плеяди», 2006. – 220 с.